• Вы находитесь здесь:

  • Главная
  • Школа мудрых родителей

Родителям о воспитании ребенка

1. Любите своего ребенка, и пусть он никогда не усомниться в этом.
2. Главная цель воспитания – счастливый человек.
3. Воспитание без уважения – подавление.
4. Принимайте своего ребенка таким, каким он есть – со всеми его достоинствами и недостатками.
5. Опирайтесь на лучшее в ребенке, верьте в его возможности.
6. Стремитесь понять своего ребенка, заглянуть в его мысли и чувства, ставьте себя на его место.
7. Создайте условия для успеха ребенка, дайте ему возможность почувствовать себя сильным, умелым, удачливым.
8. Не пытайтесь реализовать в ребенке свои несбывшиеся мечты и желания.
10. Не ищите волшебной палочки: воспитание должно быть системным.
11. Помните, что воспитывают не слова, а личный пример.
12. Не сравнивайте ребенка с другими детьми, особенно не ставьте их в
пример. Помните, что каждый ребенок неповторим и уникален.
13. Дорожите доверием своего ребенка, берегите его тайны, никогда не
предавайте ребенка.
14. Не рассчитывайте на то, что ребенок вырастет таким, как вы
хотите.
15. Дети должны быть лучше нас, и жить они должны лучше.
16. Помните, что ответственность за воспитание своего ребенка несете
именно ВЫ.



ВАЖЛИВИЙ ПОКАЗНИК ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ -

РОЗВИНЕНІСТЬ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

Батьки, звісно, й самі можуть простежити готовність дитини до школи, скориставшись будь-якими навчальними й розвивальними тестовими завданнями. Якщо дошкільник справляється з невеликими тестами, що показують розвинутість дрібної моторики, на вилучення зайвого (знайти коло серед квадратів), розрізняють такі поняття, як світло/темно, вдень/ уночі, то це вже є нормою. Також тепер усі діти мають відвідувати садочок хоча б один рік перед школою. Це надзвичайно корисна практика. Якщо дитина за здібностями не виділяється серед однолітків (у гіршому сенсі цього слова) - це також показник її готовності навчатися.

На що ж потрібно звернути увагу батькам і вихователям? Незважаючи на виконання всіх тестів, простежте за фізичним розвитком дитини, — пояснює психолог-дефектолог Влада Тарасенко.

МОТОРИКА - НЕ ПОКАЗНИК?

— Якщо малюк швидко втомлюється, не може зосередитися, не сприймає інформацію на слух, варто звернутися до невропатолога, — вважає Влада Іванівна. — Ймовірно, був пропущений якийсь момент розвитку. Це свідчить про те, що в дитини ще не досить зріла кора головного мозку, фізіологічно вона не готова сприймати інформацію. Малюкові можуть поставити діагноз ММД (мінімальна мозкова дисфункція), яка дуже легко усувається грамотним спеціалістом. Однак, якщо вчасно не звернути увагу на проблему й усе-таки відправити дитину на навчання, в неї можуть початися неврози, енурез, проблеми зі сном.

А як щодо такого важливого показника, як розвиток дрібної моторики? Незважаючи на те, що він яскраво показує логопедичні проблеми це не найкращий показник готовності навчатися. Нерозвинутість дрібної моторики може просто свідчити про те. що в дитини — свій індивідуальний шлях розвитку. Це також показник того, що з нею не займалися вдома. Такі діти зазвичай не готові сприймати дуже маленькі предмети, наприклад, клітинки в зошиті. На дошці учні спокійно писатимуть великими літерами. А в зошиті вони з мільйона клітинок не можуть знайти ту єдину куди вписати число!

ЗАБАГАТО МОВИ

Часто батьки дітей, фізіологічно не підготовлених до школи, відзначають, що їхні школярики забагато хворіють. Насправді, це лише захисна реакція організму!

— В респіраторних захворюваннях діти ховаються від школи! — пояснює Влада Тарасенко. — Немає нічого поганого в тому, щоб відправити дитину в шість із половиною, сім і навіть вісім років, коли це виправдано збереженням здоров'я. У Швейцарії, Німеччині, США діти справді йдуть до школи в шість років. Але фактично це дитячий садочок. Школярі багато граються, займаються тим, що з'єднують точки в картинках, розмальовують. Значну кількість часу приділяється фізичній активності. І жодної іноземної! А в нас у спеціалізованих школах дитина в четвертому класі вивчає англійську, німецьку, російську й українську! Чи не забагато?

КОМП'ЮТЕР ВІДКИДАЄ НАЗАД

Навіть двомовність для багатьох діток не корисна. Особливо великі проблеми з мовленням бувають у хлопчиків. Якщо не сформована база однієї мови, переходити на іншу не можна. У садочку з дітьми, як правило, розмовляють українською, вдома батьки, не замислюючись над цим, спілкуються з малюками російською. Та й спілкування того — лічені хвилини!

— Якщо батьки ще й неправильно підібрали для дитини мультфільми (немає діалогів) і дозволяють гратися в комп'ютерні ігри, це ще більше відкидає її назад, — каже психолог-дефектолог. — Адже комп'ютер не відповість на запитання й не розкаже казку. Чим більше дитина сидить перед телевізором — тим менше вона неврологічно стійка. Коли й сам по собі малюк надто сором'язливий, треба обов'язково звернутися до спеціаліста. Однак я категорично проти того, щоб, готуючись до школи. відвідувати групове заняття, де з дітьми займається вчитель початкових класів. Це просто уроки, які нав'язуються дитині ще в п'ятирічному віці. Має бути індивідуальна-робота, найкраще — з дитячим психологом-дошкільником.

КУДИ ЗНИКЛИ ІГРИ?

Майбутні школярі не можуть спілкуватися навіть з однолітками. Найгірше те, що нині діти не граються у дворах великими дружними компаніями! Якщо вже не вистачає такого спілкування, психолог обов'язково допоможе «розговорити» дитину. Багато дошкільників може відповісти на тестові запитання, але соромляться. їм легше сказати: «Я не знаю!», аби не йти на конфлікт. Навчання малечі й у садочку, і в першому класі має відбуватися лише в ігровій формі. Особливо поки оцінка ще не є мотиваційним фактором. Дітей у школі вже не хвалять, навпаки щось не зробиш — сварять. Вони відмовляються навчатися, бо розчарувалися в собі: «Я все одно нічого не розумію!». Батькам обов'язково треба шукати причини цього «не хочу» разом зі спеціалістами.

Кол-во просмотров: 26

Комментарии